[чи розчаровуєш ти?]
Ми переїхали
Згодом світанки стануть звичайними, відсутність води буде дратувати, ліхтарі в
квартирі будуть рятівними джерелами імітації тепла.
Але зараз насолоджуюсь
Можу встати в 3 ранку і дивитись,як перші промені починають драпатись вище горизонта і підсвічувати місто моєї сили
Я стала спокійнішою, перестала ходити на паркінг під час тривог.
Стіни, в яких сиджу, дають думку про те, що їм можна довіряти. Нажаль, під час нальотів не можу читати книги,бо читаю новини, але десь мають бути жертви.
Наші равлики, наші квіти... Мені здається, що квіти почали потроху виходити з моєї депресії і відновлюються.
Мені скоро 38. Є надія на дитину. Ми мали вже давно це все зробити. Але почали хоча б зараз.
Я маю на це право.
Я заслужила те все, де зараз знаходжусь.
Далі якось буде



Коментарі
Дописати коментар