[що у тебе в голові?]

 

одна думка не виходить тепер з голови:

ми прийняли рішення усиновити дитину, але все що ми робимо зараз - покупка машини, розгляд покупки землі. це все ми робимо для себе.

ми таким чином себе стабілізуємо, щоб мати можливість бути безпечним і стабільним дорослим для дитини. але матеріальну складову ми робимо саме для себе.

дитина це поштовх. ми можемо навіть не усиновити її, але ми робимо все, щоб стабілізуватись і підготуватись, не зробивши останнього кроку.

ось це мені засіло в голову.

взагалі копирсання в собі не найкраще, що відбувається. це як у фільмі "початок", коли зерно закладене, воно починає проростати. розумний сумнів і визнання неочікованих речей починають сверлити розум. але наступний крок, це співіснування з тим, до чого я по ітогу прийду.

як це? як це?

амбівалентні бажання і думки. але як затишно сидіти в негативі і інколи отримувати проблиск позитивних моментів. і як же я хочу цього позбутися. очманіти