[...]

 пройшла тест Бека

мій страх про депресію - підтвердився. і це не просто депресія, це глибока депресія.

це все я підозрювала. і небажання проходити цей тест теж зрозуміле.

була на прийомі у психіатра. На диво мені було спокійно і затишно з людиною. Отримала рецепт на антидепресанти. 

ну що ж, погнали. Цей шлях, від якого я тікала. все одно мене до себе прийняв.

так цікаво. і трохи неприємно

коли розповіла, що немає сил барахтатись і вже пішли критичні фізичні болі, тому звернулась до психіатра, мені починають розповідати, що в ннх ТАКА Ж ФІГНЯ І ТО ДАВНО, але страх не доволяє визнати це все і звернутися до спеціаліста.

я вже не стала говорити, що вигорання це одне. а депресія і тривога важкої форми - трохи інше. і взагалі відповідальність за себе ніхто не буде брати окрім хазяїна тіла і мізків.

але це все лірика. 

головне витримати приймання ліків і подолати можливі побочні ефекти. Зараз для мене антидепресанти, як рятівний жилет, бо дуже погано і треба швидко викарабкатись. але воно так не працює. мій курс - півроку мінімум.

так що моє спасіння більше схоже на  спасіння потопаючих з Титаніка в льодяних водах Арктики, аніж рятування на березі моря в Одесі.

Я була як равлик, але 5 км зробила.

Суть не в км, а в витримці. Не займавшись змогла витримати без задишок.