[...]

сподіваюсь, що скоро буде краще. мене жахає невідоме. але кожної ночі засипаю з думкою, що будемо жити в Харкові, бідно, як студенти, але вдвох. щасливі, та вільні від батьків, хоча б трішки.

зможемо курити разом на підвіконні, не спати по ночах і дивитись на зірки, пити каву або глінтвейн та розмовляти про ідеали, політику і всяку непотрібну х*йню

 ну що ж...перший запис є...як той білий папір, без жодної думки, але з пафосом.